Ячмінь – одне із найбільш поширених захворювань очей, яке знайоме майже 80% населення планети. Захворювання може виникати у людей різного віку, соціального статусу та способу життя. Ячмінь з’являється на верхньому або на нижньому повіці, на одному або на обох очах.
Незважаючи на широку поширеність, ячмінь – це не заразне захворювання, яке не вимагає серйозного лікування в разі своєчасного звернення за професійною лікарською допомогою.
Що таке ячмінь?
Очний ячмінь є гострим гнійним запаленням, яке найчастіше виникає внаслідок стафілококової інфекції. Захворювання, як правило, виникає гостро, іноді провокуючими факторами можуть бути переохолодження або застуда, також він може розвиватися у людей зі слабким імунітетом.
Лікуванням ячміню повинен займатися лікар. Ні в якому разі не можна чесати очі, видавлювати гнійний пухирець і самостійно без рекомендації фахівця підбирати очні краплі.
Види ячменя
Розрізняють два види очного ячменю:
Зовнішній ячмінь – це запалення волосяного мішечка біля кореня вій. На початку захворювання на повіках поблизу края з’являється почервоніння і припухлість, яка має назву інфільтрат (скупчення запальних клітин). Протягом декількох днів інфільтрат «дозріває», всередині нього з’являється гній, верхівка припухлості набуває жовтуватого відтінку. На 3-4 день ячмінь розкривається назовні, з нього виходить гній, після чого больові відчуття поступово вщухають.
Внутрішній ячмінь (іноді його помилково називають закритий ячмінь) – це запалення хряща навколо мейбомієвої залоз в товщі повіка. Болючий інфільтрат виникає на внутрішній поверхні повіка, гнійна головка формується протягом 2-3 днів від початку захворювання, на 3-4 день розкривається з боку кон’юнктиви. В подальшому на місці внутрішнього ячменю можуть з’явитися невеликі рубці.
В залежності від кількості інфільтратів (гнійних головок) виділять поодинокі і множинні ячмені. Виникнення множинного ячменю практично завжди супроводжується підвищенням температури тіла і загальним нездужанням, виникає на тлі зниження імунітету або інших системних захворювань. При виникнення таких ситуацій потрібно терміново звернутися до лікаря, щоб не тільки вилікувати ячмінь, але і запобігти розвитку серйозних ускладнень.
Залежно від характеру перебігу хвороби виділяють два види захворювання:
Гострий – гостре гнійне запалення (можна лікувати лише за порадами лікарів, які можуть правильно підібрати очні краплі, процедури та ін.);
Рецидивний – важливо виявити збудник і антибіотики, до яких він вразливий. Усунувши причину можна уникнути подальших рецидивів.
Причини виникнення ячменю
Причиною виникнення ячменю є бактеріальна інфекція. Її збудниками можуть бути:
Гноєрідні бактерії, частіше золотистий стафілокок і стрептокок;
Кліщ роду Демодекс, що мешкає на віях і вважається умовно хвороботворним паразитом.
Коли бактеріальна інфекція потрапляє в сальні залози або волосяний фолікул, їх робота порушується, тканини запалюються і в них починає накопичуватися гній.
Фактори ризику
Ячмінь з’являється у людей різного віку і способу життя. Але є фактори, що сприяють розвитку патології:
Знижений імунітет. В цьому випадку ячмінь може бути множинним.
Жирна шкіра.
Цукровий діабет.
Підлітковий вік – як правило, причина не в гормональних змінах, а у відсутності повноцінної гігієни, нестачі вітамінів і свіжого повітря.
Хронічні захворювання очей: блефарит (запалення краю повік), кон’юнктивіт (запалення слизової оболонки).
Тривалий або частий вплив низьких температур, сильне переохолодження.
Хвороби і патології ендокринної системи.
Хронічні хвороби системи травлення.
Алергічні реакції.
Порушення обміну речовин.
Авітаміноз.
Недотримання правил особистої гігієни.
Травми повік, в тому числі від звичайного розчісування.
Дешева або неякісна косметика, використання брудних косметичних інструментів.
Несприятлива екологічні умови.
Внутрішній або зовнішній ячмінь може розвинутися як по одній з цих причин, так і через їх комбінацію.
Симптоми ячменя
Рідко очний ячмінь не дає про себе знати і проявляється лише невеличкою припухлістю, яка не викликає ні фізичного, ні естетичного дискомфорту. Найчастіше він спричиняє масу незручностей, тому його легко діагностувати самостійно. Якщо почати лікування ячменю в перші ж години, можна зменшити запальну реакцію і прискорити одужання. Саме тому потрібно знати основні симптоми хвороби, котрі вказують що вам слід йти до лікаря.
До основних симптомів хвороби відносяться:
1. Поява на повіках болючих припухлостей, які нагадують прищик.
2. Почервоніння і набряклість повік.
3. Відчуття стороннього предмета в оці.
4. Сльозотеча.
Перші ознаки появи ячменю
На початку захворювання нижня або верхня повіка трішки набрякає, може свербіти, поблизу края повіки з’являється невелика припухлість і почервоніння. У цей час захворювання можна сплутати з алергічною реакцією, проявом втоми або іншою патологією, для якої характерні запалені очі. Приблизно через добу на краю повіка з’являється чітко виражений інфільтрат (хворобливе ущільнення, схоже на фурункул). На цьому етапі переплутати ячмінь з іншим захворюванням практично неможливо.
Як розпізнати ячмінь в перші години?
Зверніть увагу на колір шкіри повік: він змінюється, з’являється почервоніння, може запалюватися кон’юнктива оболонка. Про утворення зовнішнього або внутрішнього ячменя говорить і поява невеликого локального ущільнення на краю або товщі повіка. Іноді може виникати відчуття стороннього тіла в оці, сльозотеча.
Основні симптоми очного ячменю
Через декілька днів після появи перших симптомів на повіках на місці набряку з’являється ущільнення, схоже на прищ або фурункул. Біль стає сильнішим, може бути як ниючий, так і різкий. Повіко болить не тільки при дотику, але і при морганні або в стані спокою. Часто пацієнти стають більш чутливі до світла, відзначають сльозотечу. Внутрішній ячмінь не видно, але, як і зовнішній, він спричиняє значний дискомфорт. У важких випадках пацієнти скаржаться на загальну слабкість і нездужання, високу температуру тіла.
Лікування ячменя
У ряді випадків гнійне запалення краю повіки проходить самостійно: через 3-4 дні після утворення головки ячменя він проривається самостійно, гній виходить, запалення стихає. Але це не означає, що лікування ячменя не потребує уваги. Не варто чекати, що хвороба відступить без вашої допомоги.
Ячмінь на повіках: як лікувати і чи можна робити це самостійно?
Після появи ячменю і до візиту до лікаря на стадії розвитку хвороби (при лікування ячменю потрібно відвідати лікаря в будь-якому разі!) можна використовувати різні методи для покращення стану здоров’я і зовнішнього вигляду. Наприклад, після появи перших симптомів для прискорення дозрівання інфільтрату можна прикласти до ущільнення на повікові сухе тепло (наприклад, чисту фланелеву тканину або тканинний мішечок з підігрітою сіллю) хвилин на 10-15. Процедуру можна повторювати до 4 разів на день, але тільки до дозрівання фурункула (він стає м’яким, гнійна головка добре помітна). Потім від процедури слід відмовитися.
Протирати очі розчином календули або етилового спирту (70%) не рекомендується, хоч такі поради й досить популярні. Видавлювати нарив, розтирати його, намагатися самостійно видалити ячмінь також категорично забороняється, адже через надмірне кровопостачання повік і обличчя інфекція, що потрапила в кров, блискавично поширюється по всьому організму і може викликати сепсис. Це вкрай тяжке ускладнення,яке може призвести до летального результату.
Не можна проводити лікування ячменю народними засобами, наприклад, робити чайні примочки. Це неефективно, а іноді навіть провокує поширення інфекції, викликає інші негативні наслідки для здоров’я очного яблука.
Для лікування ячменю лікар може виписати якісні і корисні лікарські препарати. Наприклад, добре себе зарекомендувала тетрациклінова мазь, а також інші місцеві антибактеріальні препарати, вибір яких – величезний.
Лікувати ячмінь призначеними лікарськими засобами потрібно строго дотримуючись рекомендації лікаря та інструкції щодо їх застосування, інакше добитися швидкого усунення запалення і позитивного результаті не вийде. Обов’язково зверніть увагу на умови зберігання препаратів, їх потрібно чітко дотримуватися.
Не зайвим буде і зміцнення імунітету. Для цього підходять вітамінні препарати, вибір яких в аптеках також великий.
Ні в якому разі не відкладайте візит до лікаря у наступних випадках:
Поява множинного ячменю.
Погіршання загального стану, підвищення температури, появи слабкості і ін.
При збільшенні лімфатичних вузлів.
Гнійний прищик з’являється вже не перший раз. Лікар визначить причину запалення, а також дасть рекомендації або направить до інших фахівців, наприклад, ендокринолога, щоб оцінити стан імунітету, виключити цукровий діабет, перевірити кров на стерильність.
Захворювання з’явилося у маленьких дітей.
Методи лікування ячменю підбирає лікар, зазвичай це:
Лікарські препарати: краплі, мазі, пігулки.
УВЧ-терапія. Вплив високих температур прискорює процеси кровообігу, і гнійник швидше розкривається.
Хірургічне втручання. Воно необхідне якщо гнійне запалення занадто велике або в разі проведення неправильного лікування, яке призвело до ускладнень.
Як правильно лікувати ячмінь у маленьких дітей?
Діти регулярно труть очі брудними руками і люблять чесати очі, тому часто не вдається уникнути розвитку ячменю. При появі ознак хвороби, не займайтеся лікуванням самостійно, а зверніться до лікаря, навіть якщо вам здається, що хвороба може минути без лікарського втручання.
Лікарські засоби
Вирішили купити лікарські препарати? Вибір в аптеках великий, але потрібно пам’ятати, що підібрати оптимальний засіб може тільки лікар. В кожного препарату є свої нюанси: деякі засоби містять речовини, які не можна вживати під час вагітності або такі що не підходять дітям, деякі не підходять через спосіб застосування. Так, краплі можна використовувати в будь-який час дня, навіть на роботі, а мазь зазвичай закладають на ніч, так як це набагато зручніше. В деякі засоби входять компоненти, які можуть вплинути на увагу, затуманити зір, тому якщо ви водите автомобіль, працюєте з документами та ін., вони вам не підійдуть.
Не варто залишати поза увагою і форму хвороби: препарати для внутрішнього запалення можуть не підійти для зовнішнього і навпаки. Це пов’язано з тим, що в першому випадку ліки будуть безпосередньо контактувати зі слизовою оболонкою. Лікар знає ці тонкощі, тому довіртеся йому, а не займайтеся самолікуванням, щоб не спровокувати небезпечні захворювання очного яблука.
Що не треба робити?
До лікування ячменю потрібно ставитися відповідально. До повного одужання не можна користуватися косметикою і носити контактні лінзи. Вмиватися і промивати очі можна тільки фільтрованої або кип’яченою водою, перед цим потрібно вимити руки з милом. Рушник повинен бути чистим, його потрібно регулярно змінювати.
Хірургічне лікування
Лікування ячменю хірургічним методом не займає багато часу: фахівець розкриває нарив і промиває рану. Для швидкого загоєння, протидії інфекції, зняття больового синдрома та ін. лікар може призначати протизапальні препарати, антибактеріальні краплі і мазі. Також використовується медикаментозне лікування. Будь-яке недотримання рекомендацій лікаря може спровокувати поширення інфекції, тому до свого здоров’я треба ставитися серйозно. У деяких ситуаціях доводиться регулярно відвідувати лікаря до повного загоєння: хірург обробляє края рани і робить примочки. Це дозволяє уникнути рубцювання тканин повік і збереження їх естетичної краси.
Профілактика
Розвитку ячменю можна уникнути, якщо дотримуватися простих рекомендацій: не терти очі брудними руками, стежити за станом свого здоров’я і підтримувати імунітет, правильно харчуватися, приділяти належну увагу особистій гігієні, дотримуватися правил носіння контактних лінз, не купувати дешеву косметику, а вибирати якісні, індивідуально підібрані засоби.
Діабетична ретинопатія – це мікроангіопатія сітківки, від якої страждають майже всі пацієнти з цукровим діабетом. Виділяють два типи захворювання, котрі значно знижують гостроту зору: діабетичний макулярний набряк і проліферативна діабетична ретинопатія.
Діабетична ретинопатія підрозділяється на непроліферативну, препроліферативну і проліферативку ретинопатію. Ускладнення, що призводять до зниження гостроти зору, можуть виникати на будь-якій стадії захворювання. Основними факторами ризику розвитку і прогресування діабетичної ретинопатії є тривалість і компенсація діабету, недостатній контроль рівня цукру крові і артеріального тиску. Науково-обґрунтованим лікуванням проліферативної ретинопатії і макулярного набряку є лазерна коагуляція. У разі тривалої наявності та поганого розсмоктування гемофтальма, а також в разі тракційного впливу на сітківку застосовується вітректомія. Сьогодні з такою ж активністю використовується інтравітреальне введення глюкокортикостероїдів або антагоністів анти VEGF факторів.
Діабетична ретинопатія – основна причина втрати зору серед осіб працездатного віку в промислово розвинутих країнах. Для запобігання втрати зору, необхідні регулярні офтальмологічні обстеження, своєчасна лазерна коагуляція, а також тісна міждисциплінарна взаємодія.
Розглянемо патогенез діабетичних порушень.
Діабетичні мікроангіопатія призводять до капілярної оклюзії, тим самим викликаючи локальні ділянки ішемії сітківки, підвищення проникності судин, в результаті чого на ангіограмах ми бачимо видимі витоки. Що стосується реологічних властивостей крові, наступні чинники призводять до зниження фібринолізу і підвищення в’язкості крові:
зменшення деформованості еритроцитів
підвищена агрегація тромбоцитів
підвищення концентрації фібриногену і α2-глобуліну
зниження концентрації сироваткового альбуміну
У патогенезі діабетичної ретинопатії можна виділити кілька біохімічних шляхів. Підвищення активності протеїнкінази C і глікозування білків призводить до утворення кінцевих продуктів глибокого глікування (AGE). Це в свою чергу призводить до взаємодії за участю фактора росту ендотелію судин (VEGF), які викликають неоваскуляризацію в передньому і задньому відділі очного яблука. AGE, отримані екзогенно з їжі, а також такі що утворюються ендогенно в великих кількостях через гіпоглікемії виявляються посередниками майже у всіх ускладненнях цукрового діабету.
Розглянемо види діабетичної ретинопатії.
Самою ранньою морфологічною ознакою непроліферативної діабетичної ретинопатії є формування мікроаневризм, тобто зовнішніх мішкоподібних випинань капілярної стінки. Як правило, їх поява протікає безсимптомно, судинна сітка може розриватися, що призводить до інтраретинальних точкових крововиливів. Надалі ознаки непроліферативних діабетичних ретинопатій збільшуються від легких, помірних до важких. З’являються крововиливи у вигляді плям, утворюються тверді ексудати, з’являються коливання венозного калібру («точкообразність» вен) інтраретинальні мікросудинні аномалії (ІРМА). Останні представляють собою розширену капілярну сітку в районі, прилеглому до капілярної оклюзії, і є класичною ознакою ішемії. Поява мікроінфарктів в шарі нервових волокон (офтальмоскопічні «ватоподібні» осередки) можуть означати погано компенсовану артеріальну гіпертензію.
Коли гіпоперфузія в капілярному руслі сітківки поширюється по всій області сітківки, розвивається проліферативна діабетична ретинопатія. Як реакція на масивну ішемію, виникає неоваскуляризація на диску зорового нерва (NVD), і за його межами: на сітківці (NVE) або на райдужній оболонці (NVI). Поширення новоутворених судин можна вважати марною спробою компенсувати ішемію за рахунок формування нових судин. Надалі, неоваскуляризація може призвести до появи епіретинальних і субгілаоідальних крововиливів, які можуть переростати в мембрани і шунти на поверхні сітківки. Скорочення цих патологічних структур згодом може призвести до тракційного відшарування сітківки або тракційного відшарування макулярної області, будь-який з цих станів може призвести до сліпоти. Кінцевим і найбільш важливим ускладненням діабетичної ретинопатії є неоваскулярна глаукома, коли новоутворені судини ростуть в кутку передньої камери, перешкоджаючи відтоку водянистої вологи. Запущена неоваскулярна глаукома може призвести до болючої сліпоти і атрофії очного яблука.
Клінічно значущий макулярний набряк може виникнути вже в непроліферативній стадії і представляє собою таку ж загрозу для гостроти зору як проліферативна діабетична ретинопатія. Про наявність клінічно значущого макулярного набряку можна говорити в разі при:
наявності твердих ексудатів в межах 500 мкм от фовеа
зоні набряку сітківки не менше діаметра 1 ДЗН, який частково знаходиться в межах 1 діаметра ДЗН.
На цьому етапі пацієнт може мати досить високу гостроту зору, але є загроза зниження зору, тому що несправний внутрішній гематоретінальний бар’єр, рідини, білки і ліпіди можуть просочитися в сенсорну частину сітківки. Цей «витік» видно під час офтальмоскопічного обстеження у вигляді потовщення сітківки і твердих ексудатів. Зниження зору починається тоді, коли в процес втягується безпосередньо сама фовеа. Тому важливе значення для запобігання втрати зору є раннє виявлення та лазерне лікування клінічно значущого макулярного набряку.
Розвиток ішемічної макулопатії є ще одним небезпечним ускладненням діабетичної ретинопатії. Цей стан розвивається внаслідок оклюзії капілярної мережі навколо фовеа. Ішемічна макулопатія не піддається лікуванню і має поганий прогноз для гостроти зору. Діагноз встановлюється за показаннями флуоресцентної ангіографії.
Фактори ризику виникнення та прогресування діабетичної ретинопатії:
Тип діабету. У осіб з недостатньо компенсованим діабетом 1 типа проліферативна ретинопатія виникає в середньому через 10 років після встановлення діагнозу. Ризик розвитку макулярного набряку при діабеті 2 типу дещо вищий.
Тривалість перебігу діабету є основним фактором ризику для розвитку ретинопатії. За дослідженням хворих на діабет було встановлено, що діабетична ретинопатія в осіб, діагноз яким був встановлений до 30 років, в 5 річний термін приблизно у 17% випадків розвивається ретинопатія, в 15 річний термін поширеність захворювання досягає 90%.
Рівень глікемії – досить важливий фактор ризику прогресування ретинопатії. Дослідження показали, що швидке зниження значень цукру в крові може призвести до прискореного прогресування діабетичної ретинопатії. Довгостроковий прогноз значно кращий, якщо пацієнт від самого початку перебігу захворювання контролює рівень цукру в крові.
Артеріальна гіпертонія також є важливим фактором ризику виникнення прогресування ретинопатії. Як показали дослідження, зниження артеріального тиску до 150/85 мм.рт.ст. і нижче знижують швидкість прогресування ретинопатії на 34%, необхідність лазерної коагуляції – 35%. Артеріальна гіпертензія сприяє прогресуванню проліферацій і погіршує стан при діабетичному макулярному набряку. Діабетична нефропатія може також збільшити ступінь макулярного набряку, частіше за рахунок супутньої гіпертензії. У пацієнтів, які проходять лазерне лікування, неконтрольована артеріальна гіпертонія може мати негативний вплив на успіх від проведеного лікування. Контроль в цій ситуації повинен бути не тільки з боку офтальмолога, але і терапевта.
Стать пацієнта. Загалом, ризик розвитку сліпоти у жінок вищий майже в 2 рази. Жінки також страждають від діабету частіше, ніж чоловіки.
Вагітність також може призвести до прогресування діабетичної ретинопатії.
Гіперліпідемія також вказується як можливий фактор ризику розвитку діабетичної ретинопатії. Рандомізовані дослідження пацієнтів на цукровий діабет 2 типу показали, що застосування фенофібрату призводить до значних знижень темпів прогресування діабетичної ретинопатії і необхідності лазерного лікування, незалежно від рівня ліпідів крові. З іншого боку, нормалізація серцево-судинних змін не була досягнута. І терапевти взагалі не рекомендують фенофібрат, так що чітких офтальмологічних показань для цього виду лікування не існує.
Хірургія катаракти, яка не проводиться з метою подальшого адекватного лазерного лікування і є передчасною мірою, також є фактором ризику розвитку проліферацій і макулярного набряку. У разі необхідності факоемульсифікації, необхідна передопераційна оптимізація рівня глікемії і артеріального тиску. Крім того, в кінці операції в склоподібне тіло можуть вводитися глюкокортикоїди або анти-VEGF препарати.
Лазерне лікування сітківки при діабеті.
Лазерна коагуляція є науково-обґрунтованим методом лікування діабетичної ретинопатії і діабетичного макулярного набряку. Метою панретинальної лазерокоагуляції при проліферативній діабетичній ретинопатії є регрес новоутворених судин. Це, в свою чергу, призводить до зниження ризику крововиливів в склоподібне тіло и розвитку фіброзної тканини. По всій сітківки наноситься близько 2500 лазерних опіків діаметром до 500 мкм. Лазеркоагуляти розповсюджуються по всій периферії, залишаючи задіяним лише центр сітківки. Цей вид лікування знижує ризику розвитку важкої втрати зору більш ніж на 50%. Золотим стандартом також є лазерне лікування при клінічно значущому макулярному набряку. Фокальная лазеркоагуляція в місцях витоку мікроаневризм в районі фовеа проводиться на областях 100-200 мкм.
Лазерне лікування рідко покращує гостроту зору. Основна мета – запобігти неминучому погіршенню, зберегти наявну гостроту зору.
Хірургічне лікування сітківки і склоподібного тіла при діабеті.
Показаннями до вітректомії є наявність крововиливів в склоподібному тілі, котрі не розсмоктуються, а також тракційне відшарування сітківки або тракційний вплив на макулу. Вітректомія дозволяє видалити помутнівше склоподібне тіло, прибрати тяжі та шварти, які тракційно впливають на сітківку, правильно спозиціонувати сітківку для проведення подальшого оптимального лазерного лікування. Завдяки сучасним мікрохірургічним методом, вітректомія стала звичною операцією. В останні роки технічні удосконалення скоротили час операції і усунули необхідність накладання швів.
Болісна глаукома сьогодні є дуже рідкісним явищем. У таких випадках може виникнути необхідність в енукліації, як процедурі «останньої інстанції» для усунення болю.
Фармакотерапія.
Для лікування діабетичного макулярного набряку використовується інтравітреальне введення глюкокортикоїдів. Їх антиангіогенна і протизапальна дія призводить до стабілізації внутрішнього бар’єра сітківки, а також є корисною при проліферативній діабетичній ретинопатії. Їх клінічний ефект при діабетичному макулярному набряку настільки очевидний, що застосування тріамцинолону ацетоніду стало широко поширеним методом лікування, незважаючи на відсутність даних клінічних випробувань. Використовуються дози від 4 до 25 мг. Одним із недоліків є тимчасовість ефекту, який триває лише три місяці, тому виникає необхідність в повторних ін’єкціях. Крім того, у третини пацієнтів може розвинутися вторинна глаукома. За цієї причини, глюкокортикоїди використовуються в якості альтернативного лікування.
Анти-VEGF препарати, які застосовуються в лікуванні вологої форми вікової макулярної дегенерації, також можуть пригнічувати поширення діабетичного макулярного набряку. Вони також мають тимчасовий ефект, що триває всього чотири-шість тижнів. У 2005 році рандомізовані дослідження показали позитивний вплив на діабетичний макулярний набряк у вигляді зменшення товщини сітківки на 68 мкм. Також визначалося значне поліпшення гостроти зору.
Таким чином, сьогодні фармакотерапія діабетичної ретинопатії включає в себе інтравітреальні ін’єкції глюкокортикостероїдів або антагоністів VEGF. Спектр ускладнення інтравітреальних ін’єкцій такий же як і при будь-якій внутрішньоочній хірургічній процедурі. Включає в себе розвиток ендофтальміту, відшарування сітківки. Частота ускладнень значно менша за 1%. Для зменшення ризику інфікування до мінімуму, інтравітреальна ін’єкція повинна проводитися тільки в асептичних умовах, тобто в операційній.
Терапевтичний підхід пов’язаний з пероральним або внутрішньом’язовим введенням препаратів, таких як протеінкінази C, інгібітори або аналоги соматостатину не принесли бажаних результатів. Як показало рандомізоване дослідження, в якому взяли участь 635 пацієнтів, пероральний прийом добезілат кальцію протягом десятиліть як частина лікування судинних порушень у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу не завадив виникненню клінічно значущого макулярного набряку.
Рекомендації пацієнтам.
Утримання глікемії в наближених до нормальних значеннях (HbA1c = 7,0%), жорсткий контроль артеріального гіпертонії до значень, що не перевищують 130/80 мм.рт.ст, лікування гіперліпідемії може затримати появу діабетичної ретинопатії на багато років.
Зниження надмірної ваги, фізичні вправи і правильне харчування можуть призвести до зниження поширеності та захворюваності на цукровий діабет, а отже, і його ускладнень.
Діабетична ретинопатія прогресує протягом тривалого часу перш ніж проявляється симптоматично, тому необхідні регулярні профілактичні огляди у офтальмолога.
Цукровий діабет (зазвичай скорочується до діабету) виникає, коли організм не здатний виробляти інсулін або коли виробний інсулін недостатньо ефективний.
Термін діабет застосовується до 2 основних типів захворювань:
Діабет 1 типу – в цьому випадку тіло не виробляє зовсім або виробляє недостатньо інсуліну. Він контролюється ін’єкціями інсуліну і зустрічається у 10% хворих на діабет.
Діабет 2 типу – в цьому випадку організм не здатний використовувати вироблений інсулін або виробляє його в недостатній кількості.
Цей тип захворювання вимагає дотримання дієти, ведення правильного способу життя, іноді ін’єкцій і лікарських препаратів і зустрічається в 90% випадках захворювань. Діабет впливає на багато органів, як правило, зменшуючи їх ефективність. Обидва типи діабету негативно впливають на серце, нирки, шкіру і нервову систему.
Діабетична ретинопатія
Діабетичная ретинопатія – ускладнення, що виникає при діабеті. Діабет впливає на маленькі кровоносні судини. Їх закупорки і розриви можуть позначитися на зорі. Діабетична ретинопатія з часом може погіршуватися і має кілька стадій:
Фонова ретинопатія: найбільш рання форма захворювання, яка позначається утворенням бульбашок і набряків в крихітних кровоносних судинах сітківки. Судини стають слабким і може відбуватися кровотеча в сітківку. Захворювання не впливає на зір, але окуліст зможе виявити порушення за наявністю дрібних точок на зворотному боці ока.
Проліферативна ретинопатія: Стан, при якому починає обмежуватися потік крові в сітківку.
Макулопатія: виникає,коли починається руйнування області макули (жовтої плями).
Проліферативна ретинопатія: стан, при якому пошкоджені судини починають виробляти хімічні речовини, що сприяють розростанню тканин. В результаті, зі зруйнованих кровоносних судин починають рости нові, організм сподівається, що вони зможуть доставити в сітківку необхідні хімічні речовини і кисень. Нові судини надзвичайно тонкі і схильні до кровотечи. Проліферативна ретинопатія найімовірніше призведе до часткової або повної втрати зору.
Опис зображення (нормальний кришталик, нормальний зір. Хрусталик з катарактою, затуманений зір.)
Катаракта
Катаракта виникає, коли кришталик ока втрачає прозорість. Лінза розташовується безпосередньо за райдужною оболонкою і дозволяю окові сфокусувати зображення, яке потім проектується на сітківку.
Катаракта не обов’язково виникає внаслідок діабету, але у молодих людей це найпоширеніша причина. Дослідження показують, що діабет збільшує ймовірність катаракти на 60%. Зазвичай катаракта лікується за допомогою хірургічного втручання. Пошкоджений кришталик замінюється на штучний. Вважається, що ризик при такій операції мінімальний, близько 99% пацієнтів помічають істотне поліпшення зору.
Глаукома
Глаукома найбільш тісно пов’язана з діабетом. Немає ніяких сумнівів, що неоваскулярна глаукома виникає внаслідок захворювання. Вчені вважають, що відкритокутова глаукома також з’являється під впливом діабету.
У фінальній стадії діабетичної ретинопатії сітківка позбавлена кисню й поживних речовин. Це викликає звільнення хімічної речовини, яка стимулює ріст нових судин в оці, в спробі забезпечити тканини очей поживними речовинами.
Ці нові судини слабкі і схильні до пошкоджень. Вони перетворюються в табекулярну сітку, яка виснажує рідину в передній частині ока. Це призводить до збільшення тиску всередині очей, пошкоджуючи здоровий нерв і негативно впливаючи на зір. Глаукому можна лікувати за допомогою різних методів. Очні краплі, хірургія або лазерна корекція – все це звичайні рішення. Однак немає нічого важливішого за ранню діагностику, так як заподіяну шкоду не можна буде усунути.
